Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Закарпатська ОДА

Новини - Культура

ЗБЕРІГАЙМО, ШАНУЙМО СПАДЩИНУ КОБЗАРЯ


Наступної суботи стартує рік підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження геніального майстра поетичного слова, найвидатнішого майстра українського образотворчого мистецтва, основоположника критичного реалізму в ньому. Поезія Тараса Шевченка характеризується високою ідейно-художньою наснаженістю, багатством і розмаїтістю тем, мотивів, жанрів. Він завершив процес становлення нової української літератури як явища літератури світової.

Великий український поет, художник, мислитель-демократ Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в сім’ї селянина-кріпака в селі Моринцях, Звенигородського району, Черкаської області. Рано залишився сиротою. Наймитував і вчився грамоти у дяка. Чотирнадцятилітнього Тараса взяли «козачком» до двору поміщика П.Енгельгардта. У 1832 році, коли поміщик перебував у Петербурзі Тараса Шевченка віддали у науку до художника В.Ширяєва. У 1836 році Шевченко познайомився з українським художником І.Сошенком, – згодом К.Брюлловим, В.Григоровичем, В.Жуковським, О.Венеціановим, М.Вієльгорським, українським поетом Є.Гребінкою та іншими. Ці видатні письменники й митці здійснили план викупу Тараса Григоровича з кріпацта.

У 1838 році Тараса Шевченка було прийнято до Академії мистецтв у Петербурзі. Там формувався його світогляд, складалися філософські, суспільно-політичні й естетичні погляди. У 1843 році Шевченко виїхав на Україну. Відвідав Київ, Яготин, Качанівку, Кирилівку, Березань, місця колишньої Запорізької січі. У 1845 році Тарас Григорович вдруге вирушив на Україну, маючи намір остаточно залишитися у Києві. Подорожував по Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Поділлю й Волині. В лютому 1847 року Тарас Шевченко був затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті. А вже в березні його вперше заарештували за революційні поезії й заслали в солдати в Оренбурзький окремий корпус із забороною «писати й малювати». Тільки в 1857 році після клопотань друзів Тараса Григоровича звільнили із заслання. У березні 1858 року поет прибув до Москви, а потім до Петербурга, де одразу опинився у центрі прогресивної громадськості. При його життю вийшли збірки поезій, найвідоміша з них – «Кобзар». Помер Т.Г.Шевченко 10 березня 1861 року.

Хоч і недовге було життя генія українського народу, та залишив по собі надзвичайно велику спадщину. Лише мистецька спадщина Тараса Григоровича сягає кілька сотень, до нас дійшло лише портретів 150. А скільки віршованих та прозових творів написав поет?

Зрозуміло, що сьогодні, завтра і завжди потрібно шанобливо ставитися до творчості великого Тараса Шевченка, берегти поетичну і мистецьку спадщину Кобзаря, шукати, узагальнювати і накопичувати для історії, для прийдешніх поколінь усе, що належить творенню Шевченка, що про Тараса Григоровича писали, співали й говорили його сучасники. Ця геніальна особа варта неймовірно високої похвали людства, тим паче кожного українця. Твори Т.Г.Шевченка народи світу читають більш як ста мовами. Видатні критики порівнюють Шевченкові твори з творами таких видатних поетів і письменників, як Пушкін, Гете, Байрон, Гюго… В Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника, він близький нам своїм немеркнучим народним словом.

… У 1961 році, коли Україна, СРСР і весь світ відзначали 100-річчя з дня смерті великого Кобзаря, в усіх класах, у бібліотеці, актовому залі Мукачівської середньої школи № 2 імені Т.Г.Шевченка були розгорнуті виставки творів геніального сина українського народу. Пригадується, скільки книжок із творів Тараса Григоровича принесли учні. Були тут і тоненька (із учнівський зошит) книжечка «Садок вишневий коло хати…» видана за Чехословаччини, і твори на угорській, німецькій і, навіть, французькій мові. Привертала увагу книжка драматичних творів Шевченка, що побачила світ у словацькому видавництві… І все це, як за нинішніми поняттями, багатство зберігалося в родинах учнів, у тому числі й моїх однокласників. І коли я працювала вчителькою української мови й літератури на Воловеччині, то й там учні приносили у школу на виставку книжки про великого Кобзаря, його твори видані в дорадянський період.

Сьогодні, коли до 200-річчя маємо ще цілий рік, 365 днів, поспішаймо шукати для класних, шкільних виставок усе, що пов’язане з життям і творчістю Тараса Григоровича. Бо це створює відчуття причетності кожного з нас, кожної дитини, учня до осмислення побаченого і прочитаного, і дає право колись з упевненістю вимовити: «Я теж виховувався на «Кобзареві».


Олена СЛИВКА-МЕДВІДЬ, викладач української мови й літератури,
випускниця ЗОШ № 2 імені Т.Г.Шевченка 1961 року


 2013-03-12 / Культура

„Я дякую своїй щасливій долі...”







Творчий вечір поета, голови літературного об’єднання „Рідне слово” Михайла Шушкевича зібрав у читальній залі 7 лютого чималу кількість гостей: представників влади, громадських організацій та літературного бомонду міста, композиторів, виконавців та шанувальників поетичного слова, друзів і рідних, словом, усіх, хто любить і шанує мистецтво.

Вітаючи М. Шушкевича з прем’єрою нової книги, заступник міського голови Ігор Петрович Радиш відзначив: „Так вилити свою душу на папері під силу лише одиницям, до яких, без сумніву, належить і Михайло Якович. Добро і любов до рідної землі, свого роду, які він несе у власних віршах, беруть за душу, змушують замислитись не лише над сенсом людського буття, а й над великими наслідками наших дрібних щоденних вчинків”.

Щиро й сердечно вітали Михайла Яковича з виходом нової збірки „брати по перу”, члени літературного об’єднання „Рідне слово”. Зокрема поетеса Тетяна Рибар сказала: „Ви зуміли так згуртувати й здружити наш колектив, що ми, без перебільшення, вважаємо себе великою родиною”.

Оцінюючи творчий доробок поета, письменник і краєзнавець, Почесний громадянин м. Мукачева Василь Пагиря зазначив: „Його поезії викликають інтерес до своєї найдорожчої малої батьківщини, з любові до якої вкорінюється в свідомість читачеві велика любов до України, гордість за неї, її чудову мову, її історію”.

„У цих віршах не відчувається фальші, тут все природне. Саме тому, вони й залишаються у нашій пам’яті і серці надовго”, – так висловив свої враження від прочитання збірки „Вересневі обрії” член товариства „Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка Дмитро Твердушко. А давній друг поета, майор у відставці Василь Нагірний додав: „Військова витримка, мужність та відвага пригодилися Михайлу Яковичу у поетичному слові. Його твори змістовні, позначені глибиною почуття і думки, але разом з тим, задушевні і щирі”.

Треба сказати, що на вірші поета композитори Михайло Герц, Людмила Ковач, Ігор Білик, Мар’яна Лиховид написали чудову музику, а збірка вибраного „Вересневі обрії” містить окремий розділ „Калинові грона”, де слова доповнює нотний запис пісень.

„Творча іскра між поетом і композитором виникає тільки у тому разі, коли ці твори високохудожні, наповнені змістом, глибокими почуттями, – зауважив у своєму виступі відомий композитор Михайло Герц. – Мені було дуже легко знайти спільну мову з автором і порозумітися. Часто буває, що я прошу переробити куплет або приспів, пропоную знайти ще одну строфу. Цікава історія трапилася з піснею „Калинові грона”, музику до якої я написав лише після того, як Михайло Якович змінив назву вірша. Користуючись нагодою, висловлюю вдячність Михайлу Яковичу за взаєморозуміння і його талант”.

Історією знайомства з поетичною творчістю М. Шушкевича поділилася композитор, співачка, начальник відділу культури Мукачівського міськвиконкому Людмила Ковач: „Все розпочалося з телефонного дзвінка і продовжилося у плідній творчій співпраці. Виявилося, що між нами багато спільного: Тернопільщина, край де ми народилися, Закарпаття, що стало рідною домівкою, любов до українського слова, пісні. Тому я дякую долі, що звела нас з Вами у творчому тандемі і бажаю, аби Ваше життя було схоже на Ваші поезії, наповнені сонячним світлом, теплом, радістю”. Акапельне виконання Людмилою Ковач пісні „Калинові грона” зірвало у залі хвилю бурхливих оплесків.

Музичну частину продовжили пісні на слова М. Шушкевича „Калина” (муз. І. Білика), „Криниченька”, „Едельвейс” (муз. М. Лиховид), „Мукачево рідне”, „Калинові грона”, „Перший дзвоник”, „Останній дзвоник”, „Осінь золотава” та „Мої роки” (муз. М. Герца), які прозвучали у виконанні Домініки Чейпеш, Мар’яни Лиховид, Олександра Дулішковича, Діни Іванці та Наталії Чех.

А вершиною творчого вечору стали вірші Михайла Шушкевича у авторському виконанні: „Моєї мрії місто”, „Сторінки життя”, „Цілую руки Ваші, мамо”, „Мій сад”, „Я дякую своїй щасливій долі”...
Роки летять і залишають
У вирі спогадів, подій.
І золотом, і сріблом сяють,
Плетуть мереживо надій.

Атмосфера поетично-пісенного свята, яка панувала у читальній залі протягом усього вечора, яскраво засвідчила, що нова збірка „Вересневі обрії” знайшла свого читача. Тож залишається тільки побажати, щоб поетична муза приходила до пана Михайла знову і знову, щоб побачили світ наступні збірки, щоб ніколи не вичерпалось його творче джерело й ніколи не полишало натхнення.


Тетяна Туряниця,
провідний бібліотекар сектору краєзнавчої літератури
Мукачівської центральної міської бібліотеки ім. О.Духновича


 2013-02-12 / Культура

ПЕРЕГЛЯНУТИ АРХІВ - Новини

Користувальницький пошук