Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Закарпатська ОДА

Культура >> Мистецькі заклади


Мукачево - історичне, багатонаціональне, інтелігентне місто, як врожайна земля, яка з маленького паростка, теплом зігрітим добрими руками трудолюбивого народу, щедро дарує нам врожай. Так із культурної спадщини Мукачева, яка передається із покоління в покоління народжуються таланти.

З прадавніх давен місто завжди славилося і славиться видатними митцями, музикантами, поетами, художниками. Поряд з іменами всесвітньовідомих художників М.Мункачі, А.Ерделі, літераторів М.Лучкая, О.Митрака, М.Андрели-Оросвигівського, філософа В.Довговича, просвітителя В.Кукольника, історика Т.Легоцького, називаємо й імена композитора С.Фенцика, піаніста М.Шутака, органіста Ф.Мартона, неперевершеного саксофоніста А.Ілканича, цимбаліста О.Муржі, акордеоніста В.Рися, скрипаля Ю.Голомбоші, яким аплодували кращі концертні зали Відня, Будапешта, Праги.

Станом на теперішній час на території міста успішно працюють 9 закладів культури, чотири з яких за своїм призначенням виконують навчально-виховні функції у відповідності до державних навчальних планів та програм – це школи естетичного виховання здібних до мистецтва дітей та молоді міста. Їх у нас на відміну від інших міст і навіть багатьох обласних центрів аж чотири. Це:

  • Дитяча школа мистецтв №1 ім. С.Мартона;
  • Дитяча школа мистецтв №2;
  • Дитяча художня школа ім. М.Мункачі;
  • Хорова школа хлопчиків і юнаків.

В структурі культури міста є два клубні заклади – це міський Будинок культури та центр культури і відпочинку «Паланок», централізована бібліотечна система, історичний музей, міська картинна галерея.

Сьогодні місто має 9 народних та 16 зразкових виконавських колективів. В кожному клубному закладі та в школах естетичного виховання творчо діють понад 30 виконавських колективів великих і малих форм – це хори, оркестри, ансамблі, хореографічні групи, та більше 25-ти індивідуальних виконавців з вокалу та інструментальної музики.

Впродовж 2009 року культура міста збагатилась на працівників, наших колег, які отримали високі, почесні державні звання. Це зокрема: керівник народного фольклорного колективу «Руснаки» міського Будинку культури Нестор Мальчицький та соліст цього ж колективу Петро Куцкір отримали звання заслуженого діяча мистецтв України;

Андрій Васильович Іванчо, директор міської картинної галереї – заслужений художник України; Ольга Андріївна Стадник, директор централізованої бібліотечної системи – стала кавалером ордена Княгині Ольги; Провідній актрисі обласного російського драматичного театру Галині Кутасевич присвоєно звання – заслужена артистка України.

А цього року відзначено почесним Орденом Княгині Ольги заслуженого працівника культури України, керівника шоу-балету «Сучасник» Олену Юсупівну Яцканич.

Таким чином, сьогодні місто має 20 працівників нашої галузі, яких відзначено високими державними відзнаками України і одного відзначено званням Російської Федерації – це заслужений працівник культури Російської Федерації – директор обласного російського драматичного театру Юрій Степанович Шутюк.

Прочитавши історію про мистецтво, архітектуру, побут міста, ніби потрапляєш в ті часи, коли творили і створювали свої шедеври відомі люди мистецтва, коли свої перші кроки в музиці робили видатні музиканти. І це відчуття історії можна отримати гортаючи сторінки історії про створення закладів культури і мистецтв міста.



Дитяча школа мистецтв №1 імені Степана Мартона

Директор – Гавришко Наталія Григорівна
вул. Горького,
т-н.: 2-13-08

Дитяча школа мистецтв №1 ім. Степана Мартона - одна з найперших в місті мистецьких закладів для дітей. Колись в далекому, післявоєнному 1945 році за ініціативи скрипаля, а потім і директора школи Йосипа Прачко та клопотанням міської влади, Народна Рада Закарпатської України Постановою від 31 серпня 1945 року вирішила відкрити в Мукачеві музичну школу-семирічку. З цього часу розпочався період відродження культури в місті. Як там важко не було, викладачі школи передавали всі свої знання, навики та вміння маленьким юним талантам з яких виросли відомі музиканти. Почалося творче процвітання в місті. Одні з перших учнів цієї школи відомі всьому світу композитор, лауреат державної премії ім. Т.Г. Шевченка, народний артист України Євген Станкович, музикознавець член спілки композиторів України (нині ректор музичного інституту в Нью-Йорку) Оксана Лиховид, доцент Київської національної академії ім. П.І. Чайковського Олександр Полусм’як, заслужена артистка Білорусії Людмила Златова, доцент кафедри струнно-смичкових інструментів Львівської музичної академії Леонід Оленич, старший викладач Львівської музичної академії Омельян Пуржаш, директор Ужгородського державного музичного училища ім. Д.Задора, заслужений діяч мистецтв України Світлана Стегней, викладач Київської національної академії ім. П.І. Чайковського – Маріанна Екшмідт; заслужена артистка України - Наталія Висіч та багато інших.

Досить важким був період становлення школи. Один за одним змінювалися директори, важко вирішувалися питання стабільних викладацьких кадрів, вишукувались можливості і покращення умов праці, придбання музичних інструментів, інвентаря, методичного унаочнення.

В кінці 1947 року школу очолив директор – Емануїл Шпіцер. Завдяки високим професійним та організаторським здібностям Е. Шпіцера, впродовж дев’яти років значно розширилась матеріальна база школи, сформувався більш стабільний колектив викладачів – професіоналів та добрих виконавців. Це, зокрема, Аліса Букаєва, Йосип Прачко, Едуард Гудак, Зоя Смірнова, Степан Мартон, Октавія Горачек, Ірина Кізман, Степан Маляр.

У становленні музичної школи Мукачева чималу роль відіграла на рідкість вдала спадковість ділових енергійних керівників. На зміну Е.Шпіцеру на цілих дев’ятнадцять років прийшов відмінний педагог і добрий організатор Михайло Герц. У ті 70-ті роки мукачівці, як і їхні колеги з інших регіонів Закарпаття, по-справжньому відчули результативну, в плані духовного розвитку, віддачу музичних шкіл, які успішно діяли на той час в Ужгороді, Берегові, Хусті та інших райцентрах. Адже молодь з початковою музичною освітою ставала своєрідним ядром самодіяльних виконавських колективів, ініціювала створення нових гуртків художньої самодіяльності різних жанрів і течій. Так в Мукачеві було створено популярний молодіжний вокально-інструментальний ансамбль «Аеліта», цілий ряд хорових колективів, вокальних ансамблів, близько 20-ти духових оркестрів, естрадних гуртків, а при міському Будинку культури у складі викладачів школи, а потім і педагогічного училища, успішно діяв симфонічний та естрадний оркестри.

Добрі традиції, започатковані колективом школи та попередніми керівниками, продовжували утримувати наступні директори – Федір Турянин /нині заслужений діяч мистецтв України (1975-1977 р.р.) та Дмитро Федорняк (1977 – 1988 р.р.).

В березні 1988 року відбулися вибори директора, на яких колектив обрав своїм керівником викладача школи з фаху духових та ударних інструментів Гребу І.В. /нині заслужений працівник культури України, начальник відділу культури/. Період керування школою Гребою І.В. позначився високим рівнем роботи на всіх ділянках закладу. Так зав’язуються тісні творчі стосунки з учнівськими та педагогічними колективами сусідніх держав, створюється можливість ділитися досвідом педагогічної роботи, переймати кращі, випробувані і виправдані методи навчання. Велика кількість учнів, велике бажання навчатися музиці, вже було проблемним для школи, вже не вистачало класів для занять. І директор школи поставив собі за мету побудувати новий корпус школи. Так, за власним проектом, з великим бажанням та підтримкою колег, викладачів у важкі 90-ті роки минулого століття розпочалося будівництво. Цеглина за цеглиною, вчителі, батьки, допомога спонсорів всі спільно будували новий корпус школи. І великий внесок для завершення будівництва школа отримала від тодішнього мера міста Мукачева В.І. Балоги. Так, 24 жовтня 1998 року щаслива дітвора отримала новий корпус школи із концертним залом, акустику якого випробували і були в захопленні відомі композитори і виконавці з України та Європи, які давали концерти в цьому прекрасному залі.

А тим часом, попри всі труднощі пов’язані з будівництом, творчий колектив викладачів продовжував дивувати громадськість міста своїми успіхами в роботі з вихованцями.

Завдяки широкій концертній діяльності, високому рівню результативної творчої роботи викладачів із своїми вихованцями, створенню нових хореографічного та вокального відділів, у 1996 році Постановою Кабінету Міністрів школу було перейменовано з музичної – в Мукачівську дитячу школу мистецтв №1, а з 1999 року мистецькому закладу за клопотанням коллективу присвоєно ім'я українського композитора, колишнього викладача школи Степана Мартона.

Старійшини мистецької справи впевнені і спокійні за майбутнє рідної школи, якій віддали і продовжують віддавати своє творче життя. У них є гідні послідовники – викладачі середнього покоління, досвід та клопітка праця яких щорічно приносять школі нові успіхи на всіх ділянках творчої діяльності. Це, зокрема, Валентина Герц, Наталія Гавришко, Анжеліна Семенова, Ігор Білик, Надія Шляхта, Андрея Хазіна, Сільвія Жупанин, Ірина Калинич, Маріанна Монцоль, Лідія Гарна, Марія Маманова, Тетяна Білик та інші.

В 2000 році естафету керівництва школи перейняла молода, перспективна, активна, талановита піаністка - Гавришко Наталія Григорівна, яка по сьогоднішній день тримає авторитет школи. Під її керівництвом в колективі, де завжди панує справжній творчий дух, взаємоповага та взаємодопомога, розкриваються широкі можливості для реалізації здібностей молодих вчителів що дає гарну, добру атмосферу для навчання маленьких музикантів. Вони вміло застосовують їх при підготовці учнів до кущових та обласних конкурсів, до вступу в середні музичні заклади та хореографічні відділи. Це Лариса Сметана, Вікторія Князєва-Шендер, Каріна Гончарова, Іванна Хом’як, Сергій Добош, Наталія Смоляр, Лариса Бегун, Анжеліка Копик, Наталія Крайзман, Олена Горнічар, Емілія Васько, Світлана Фенцик, Андрій Гордубей, Магдалина Князєва, Терезія Риба, Надія Барчі.

Кожен рік школа поповнюється новими і новими переможцями як обласних так всеукраїнських і міжнародних конкурсів, фестивалів. Що є гордістю не тільки школи, але й міста.



Міський Будинок культури

Директор – Білик Ігор Михайлович.
пл. Миру, 12,
т-н.: 2-20-03

Найбільша кількість культурно-мистецьких заходів, які проводяться в місті проходять саме в міському Будинку культури. Це і концерти як сучасної так і класичної музики, розважальні програми для учнів загальноосвітніх шкіл, вистави за участю відомих акторів та багато інших цікавих заходів для громади міста.

Керує міським Будинком культури шанована людина в місті, відомий всій Україні талановитий композитор, виконавець, член Національної ліги Українських композиторів та Асоціації діячів естрадного мистецтва – Білик Ігор Михайлович. В творчому тандемі з художнім керівником міського Будинку культури Калій Іриною Ярославівною, вони організовують написання сценаріїв та проведення високохудожніх, змістовних концертів, масових заходів та програм.

На базі МБК працюють 6 народних та 4 зразкових колективи, а саме:

Народний жіночий хор ветеранів освіти та культури „Ліра”, який був створений у 1991 році відомим в місті прекрасним музикантом, керівником Удварі Степаном Карловичем разом з його вірною супутницею як в житті так і у творчій діяльності Удварі Вірою Робертівною, яка є художнім керівником цього хору. А вже у 1996 році хор отримав звання «народний». В його репертуарі звучать українські, угорські, русинські, словацькі та закарпатські народні пісні.

При хорі також працюють ансамбль «Едельвейс», вокальне тріо у складі: В.Удварі, М.Кобаль, Г Логойди; дует – Є.Деркач та М.Рошко.


Народний фольклорний колектив „Руснаки” був створений у 1987 році талановитим музикантом, скрипалем, заслуженим працівником культури України – Нестором Антоновичем Мальчицьким. Цей чоловічий колектив, в якому беруть участь: соліст – П.П. Куцкір /заслужений працівник культури України/, Андялоші О.І., Купар М.М., Піров М.І., Погарецький Е.Е. знають не тільки в області, країні, але й далеко за межами нашої держави. Колоритне виконання колективом народних пісень, які вплітаються в звучання нашої багатонаціональної області передає культуру, життя та красу Срібної Землі. В 1994 році колектив отримав звання «народний».


Ще в далекому, 1952 році, на базі міського Будинку культури був створений народний естрадний духовий колектив «Диксиленд». В 1957 році - отримав звання «народний». Керівником теперішнього колективу є Андрій Михайлович Гордубей. В його складі відомі музиканти: Хома С.С., Перковський С.М., Коворданій Р.Й., Тишков С.В., Б. Вербіцкі О.Г., Качковський Б.З. Репертуар побудований на відомих естрадно-джазових творах вітчизняних та зарубіжних авторів.


В 1985 році створений народний хореографічний колектив, шоу-балет „Сучасник”, засновником і керівником якого є заслужений працівник культури України, кавалер Ордена княгині Ольги - Яцканич Олена Юсупівна.

Цей колектив є справжньою школою хореографії, де професійно навчають сучасним і народно-стилізованим танцям. Колектив бере участь в концертних програмах, а також готує власні, цікаві програми. В багатьох конкурсах як всеукраїнських так і міжнародних завжди гідно представляє рідне місто і переможньо, з нагородами повертається додому. Багато учнів цього колективу обрали за професію хореографа своє майбутнє. В 1989 році колектив отримав звання «народний».


На базі міського Будинку культури активно працює відомий в області народний цирк «Дружба», який був створений у 1957 році незамінним керівником, заслуженим працівником культури України, справжнім асом циркового мистецтва – Рудольфом Іржієвичом Лаутнером.

Завжди цікаві, нові, хвилюючі номери можна побачити в концертних програмах. Це різноманітні клоунади, циркові номери: „Велофігуристи”, „Акробати на ременях”, ілюзіоністи, хула-хоп. В 1963 році цирк отримав звання «народний».


Поруч із народним цирком «Дружба» була створена зразкова дитяча циркова студія, керівником якої є Гелле Степан Іванович. Як два суперника, як двоє найкращих друзів - завжди в змаганні, в порадах, напруженій роботі і як результат – цікаві, вишукані номери зовсім маленьких та юних акробатів, ілюзіоністів, клоунів. В 1999 році студія отримала звання «зразкової».


Серед сучасної молоді, багато, хто мріє стати співаками. Така можливість в міському Будинку культури є. Навіть, якщо вокал не стане професією, то молодь має можливість навчитися вокалу, випробувати себе на сцені.

Так, в 1995 році була створена зразкова дитяча естрадна студія під керівництвом Сватанова Олега Євгеновича. В студії окрім викладання вокалу, підбирається репертуар юним співакам, пишуться фонограми, проводиться сценічна робота над піснею, підготовка до участі в концертних номерах, участі в конкурсах. Приємно відзначити, що багато учасників цієї студії ставали переможцями відомих всеукраїнських конкурсів. Так в 1998 році студія отримала звання «зразкова».


В 1992 році був створений зразковий хореографічний колектив, керівником якого є молодий, талановитий хореограф – Середа Наталія Юріївна. Завжди повна ідеями цікавих хореографічних постановок сучасних та народно-стилізованих танців, які професійно виконують юні танцюристи. Звання «зразкового» колектив отримав в 1998 році.


Також в 1992 році був заснований народний хореографічний колектив «Валері» під керівництвом Черненко Тетяни Володимирівни. Цікаві постановки сучасних та народних танців у виконанні підліткового віку учасників колективу завжди з великим успіхом виконувалися в концертних програмах. Також в 1998 році колектив отримав звання «народний».


Зразковий хореографічний колектив „Оленка” під керівництвом Черненко Валерії Михайлівни був створений у 1996 році. Зовсім юні виконавці сучасного та народного танців з успіхом брали участь в концертних номерах не тільки нашого міста, але й області. Звання «зразковий» колектив отримав в 1998 році.


Окрім того на базі МБК здійснюють свій творчих пошук хорові колективи товариства російської культури «Русский дом», та хор товариства ім. О.Духновича.

Практично кожна творча одиниця МБК є, так би мовити, своєрідною творчою лабораторією, бо ж в дитячих колективах виростають учасники концертних програм, які від юного віку беруть участь в них, як солісти, або як творчий тандем в хореографічних чи циркових постановках. Зростаючи в колективах вони з роками набирають все більшого досвіду, вміння, артистизму і знань.

Неабияк важлива участь в народних колективах та колективах, які займаються на базі МБК (клубні формування), дорослих. Важливо, що люди старшого віку, які бережуть народну пісню, доносять її до сердець слухачів, дають чудовий урок молодому поколінню.

Практично кожен колектив, який працює на базі МБК володіє доволі багатим досвідом роботи, обширним різноплановим репертуаром, власними творчими доробками, які є чудовим матеріалом як методичним так і матеріалом для обміну досвідом.

Важливим матеріалом який можна вважати інноваційним та методичним є сценарії в яких грамотно поєднуються концертні номери, класика, народна та сучасна музика, хореографічні та циркові постановки і найкращою передачею досвіду роботи можна вважати власне наочний перегляд концертів, різноманітних святкових програм, творчих вечорів, циркових вистав. Великою мірою повчальним можна вважати проведення міським Будинком культури Всеукраїнського фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва «Вечори над Латорицею», де дуже чітко підлагоджено організація чотириденного конкурсного змагання учасників з різних куточків України. А також важливих моментів пов’язаних з організацією проживання, анкетування, жеребкування, проведення екскурсій, конкурсних програм та проведенням Гала-концерту фестивалю-конкурсу в якому важливим фактором є вручення дипломів та цінних подарунків.

Постійною є співпраця з культурно-мистецькими товариствами, громадськими організаціями, якими не байдужа пісня, рідна мова, звичаї та традиції свого народу.



Дитяча художня школа ім. Міхая Мункачі

Директор – Кіреєв Сергій Федорович
пл. Миру, 16
т-н.: 2-32-77

На початку минулого століття відомими живописцями А. Ерделі та Й. Бокшаєм була заснована Закарпатська школа живопису, яка відкрила путь в майбутнє прекрасного мистецтва відомим митцям пензля. Маючи за зразок творчість видатних митців минулого, в самому центрі міста Міністерством культури України на підставі рішення Закарпатського облвиконкому та ініціативи відомого закарпатського художника Василя Васильовича Бурча і першого директора школи Василя Михайловича Цібере була створена дитяча художня школа. Саме любов до образотворчого мистецтва, яка об’єднала двох талановитих художників, сприяла відкриттю в 1979 році цього мистецького закладу, який став базовою школою для відділів образотворчого мистецтва всіх мистецьких шкіл Закарпаття. А в квітні 1994 року до 150 - річчя від дня народження всесвітньо відомого митця уроженця і почесного громадянина нашого міста та 15 - річчя школи було присвоєно ім’я Міхая Мункачі, реалізм творів якого, надихає відтворювати красу рідної землі, мужність працелюбних людей, велич Карпат.

Будинок, в якому розташована школа, є одним з найбільш цінних пам’ятників палацового будівництва на Закарпатті і має назву «Білий палац», який був побудований у другій половині XVII ст. трансільванськими князями династії Ракоці і до 1711 року слугував їм міською резиденцією. У цьому будинку в 1703 році князь Ференц Ракоці ІІ написав звернення до угорського народу із закликом до боротьби з австрійськими загарбниками. Біля нього проходив перший бій повстанців з австрійцями 28 червня 1703 року. Після придушення повстання перейшов у володіння імператорів Австрії, а у 1728 році був подарований німецьким графам Шенборнам. У 1746-1748 роках палац було перебудовано за проектом німецького архітектора Балтазара Неймана. Він є цінним архітектурним пам’ятником барочної архітектури на Закарпатті. Перша забудова була в стилі пізнього ренесансу, що можна побачити на будівлі, а вже до нашого часу будівля дійшла в стилі барокко.

Дитяча художня школа імені Міхая Мункачі має вже свої творчі здобутки, своїх послідовників, свої традиції та удосконаленні форми і методи роботи по естетичному вихованню підростаючого покоління, свої напрацювання в розробці програм в різних напрямках образотворчого мистецтва.

Директором закладу є молодий, енергійний, талановитий художник, справжній митець - Кіреєв Сергій Федорович. Під його керівництвом школа набула високих творчих і професійних здобутків.

Приємно відзначити, що це єдиний в області мистецький заклад в якому вивчають малюнок, живопис, композицію, історію мистецтва та архітектури. В побудові навчального процесу в школі відчувається турбота про творчий розвиток дитини. Навчання починається з «нульового» класу, де юні художники вперше знайомляться з фарбами, роботою над кольорами та розвитком своєї уяви. Далі в основних навчальних класах учні вивчають основи образотворчої грамоти, працюють над розвитком свого естетичного смаку, навчаються творчому підходу до роботи на ниві образотворчого мистецтва. З предмету історії мистецтва учні вивчають світові шедеври архітектури, живопису, графіки, скульптури. Мають можливість за допомогою ДВД дисків відвідати світові картинні галереї. А на заняттях скульптури зайнятися керамікою, гончарством, ліпити тематичні композиції.

Саме тут вони отримують основу знань для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади мистецтва. Для тих випускників школи, які мають бажання навчатись далі і отримати кращу підготовку для вступу на навчання у вузи в школі працює майстер-клас. Так враховуються бажання самих учнів та їх батьків.

Щороку в школі вдосконалюються форми і методи навчання. Викладачі постійно працюють над своїм фаховим рівнем. Всі вони є творчими людьми, беруть активну участь у виставковій діяльності школи та міста. В школі постійно працюють дитячі творчі виставки, які презентують творчий доробок учнів школи.

Ініціативна група викладачів ДХШ методично розробила програму навчання і взяла участь у Всеукраїнському конкурсі навчальних програм для початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів системи Міністерства Культури і туризму України, та по номінаціям рисунок, живопис, композиція і скульптура ДХШ ім. М.Мункачі здобула II місце по Україні.

Творчі здобутки педагогічного та учнівського колективів школи отримали належну оцінку міської влади. Учні, які мають призові місця і навчаються відмінно в школі, отримують щомісячні стипендії міської ради. А викладачі цих учнів - щомісячну доплату. Вже традиційним стало за сприяння міського голови проводити щороку, під час зимових канікул, творчий пленер для кращих талановитих учнів школи та її викладачів.

Викладачі ДХШ І.Баранов, О.Баранова, Р.Дорожникова, які започаткували школу, - викладачі школи Шебітченко О.Ю, Шпонтак Т.В, Бокаєва О.В, Чепурнова Є.М, Штейн Л.М, Паллаг Л.М, Колесник О.В, Решко М.В, Антонієва А.Н, Антонієв А.В, Рошко Н.О. прикладають багато зусиль для вдосконалення навчального – процесу, збереження традицій художньої школи, виховання і навчання дітей в атмосфері любові до рідного краю, творчого відношення до мистецтва, шанобливого ставлення до надбань культури. Викладачі є активними учасниками загальноміських виставок. Це є хорошим прикладом і стимулом для учнів школи. Так, разом із викладачами учні готуються до участі у різноманітних міжнародних конкурсах; бієнале дитячого малюнка, всеукраїнських, обласних та міських конкурсах образотворчого мистецтва, де здобувають призові місця.

Визначним є те, що випускники ДХШ здобувають освіту у Київській Академії мистецтв, Львівській академії, Харківському художньому інституті, художньому факультеті Івано-Франківського університету ім. В.Стефаника, Поліграфічного інституту /м.Львів/, Ужгородського коледжа мистецтв ім. А.Ерделі, Закарпатському художньому інституті. Багато випускників з успіхом працюють за фахом на батьківщині і за кордоном.

В дитячій художній школі мистецтв ім. М.Мункачі видається періодична шкільна газета «Мистецтво». В цій газеті публікуються відомості про світових та українських митців. Яскраві кольорові репродукції подаються у супроводі друкованої інформації, яка містить не тільки біографічні дані, а й мистецтвознавський аналіз творчих здобутків видатних художників, архітекторів та народних майстрів. Послідовно, з цікавими пізнавальними даними учні мають змогу додатково отримати знання і побачити репродукції шанованих ними майстрів пензля.

Художня школа користується любов’ю учнів, їх батьків, громадськості міста і області. Є багато бажаючих навчатися в ДХШ, тому адміністрація вимушена приймати учнів на конкурсній основі.



Центр культури і відпочинку «Паланок»

Директор - Варварцева Маріанна Вілмошівна
вул. Графа Шенборна, 4
т-н.: 4-25-36.

Наше місто – багатонаціональне. І кожна нація цінить і береже свої традиції. Так, у 1993 році, колишній німецькій школі, було відкрито центр німецької культури й відпочинку «Паланок», де вже 17 –й рік поспіль тут вирує культурне життя, навчання обрядів, відродження традицій. В цьому закладі завжди чути німецьку мову, гарний дівочий спів та радісний сміх дітлахів. Так, тут мають змогу після навчання в школі гарно відпочити, займатися в улюблених гуртках діти мікрорайону «Паланок».

Вже 4-ий рік під керівництвом талановитої, чуйної людини, любимої дітьми Варварцевої Маріанни Вілмошівни заклад набув визначних здобутків. Відродилася робота гуртків, концертних поїздок за кордон, участь у міжнародних фестивалях, конкурсах.

Свою творчу діяльність сім років тому розпочав дитячий хор «Співочі серця» під професійним керівництвом Світлани Фенцик та концертмейстерами Магдалиною Русин і Мариною Дерев'янко. Зараз колективом керує колишня учасниця хору Еріка Шебела. Хоровий колектив став улюбленцем в Австрії й Німеччині, куди виїжджають майже щороку. В Нижній та Верхній Австрії й Баварії вже знають, що влітку до них приїдуть маленькі посланці від України. Діти співають німецькою і українською мовами. Беруть участь в культурних заходах міста.

Це вже друге покоління хору. Репертуар його багатшає щоразу. В репертуарі народні й релігійні твори. Хор бере участь у святкових месах римо-католицької церкви.

Другий рік в центрі працює вокальний жіночий ансамбль «Едельвейс». Ансамбль також бере участь у всіх заходах та в богослужіннях церков. В репертуарі цілі Месси Шуберта, Гайдна й інших композиторів. В планах є запис свого компакт-диску.

В центрі також працює танцювальний колектив «Метелики», незмінним керівником якого є Еріка Пуга. В минулому році було створено ще й молодшу групу. В репертуарі колективу в основному народні німецькі танці. Є також й українські народні та сучасні танці. Танцювальний колектив бере участь в багатьох міських заходах, є переможцем регіонального фестивалю народної творчості «Смарагдові витоки».

Працює недільна школа з підготовки дітей до Першого причастя й конфірмації. Цим навчанням опікується монашка сестра Тереза Тягур. До цих занять приєднався й отець Бургард Ногга та отець Мартин. Разом з ним проводяться один раз на місяць заняття з релігії для всієї молоді, що займається в центрі. Також планується проводити такі занятті за межами клубу, з відвідинами церков Закарпаття.

При ЦКВ «Паланок» відновив свою роботу гурток з образотворчого мистецтва, яким керує Мирослава Дзямко. Займаються діти за програмою художньої школи. Виставки робіт учнів радували всіх присутніх на святах до Св.Миколая й до Різдва Христового.

Також в минулому році створено молодшу групу з вивчення німецької мови, що викладає Еріка Поп.

Майже кожного місяця в центрі культури і відпочинку «Паланок» проводиться якийсь масовий захід. З великим бажанням відвідують цей заклад гості із-за кордону. Одні з них, це – мери міст й районних центрів з Верхньої Австрії, а саме з землі – Тіроль.

При центрі культури працюють товариства німецької культури «Паланок», де головою є Магдалина Гудак й обласне товариство німців «Відродження» з незмінним головою Золтаном Кізманом. Завдяки їхній праці, бажанню відродження своїх традицій виникла тісна співпраця й партнерство з обласною радою округу Оберфранкен (Баварія), комітетом «Україна-Пфальц» (Німеччина) на чолі Руді Йобом, що дає змогу розширяти свою роботу. Вони дуже допомагають в багатьох напрямках. Організовують навчання дітей за кордоном, допомагають з виїздом в Німеччину й Австрію з культурною програмою.

В минулому році учасники художньої самодіяльності виїжджали на два тижні до Австрії, Німеччини, Угорщини, Франції. Хоровий і танцювальний колективи взяли участь у багатьох концертах й фольклорних програмах. Хор мав щодня одне богослужіння.

А влітку 2008 року, двоє випускників ДМШ №1 ім. С.Мартона нашого міста за ініціативи ЦКВ «Паланок» виїздили в Австрію на Міжнародний фестиваль камерної музики «Аллегро Віво!» Це – Мар'яна Добра та Вільгельм Деме котрі своїм виконанням гри на фортепіанно приємно здивували професорів Віденської консерваторії, які з свого боку надали учням майстер-клас.

«Паланок» став ініціатором проведення міжнародних й обласних фестивалів німецької культури. Німецьке товариство провело близько тринадцяти таких заходів. Так, і в цьому році у вересні місяці заплановано фестиваль німецької культури, на котрий вже запланували свій приїзд гості з м.Віллах (Австрія) з художньою самодіяльностю.

Вже традиційним стало проведення фестивалів німецької культури у місті Матесалка в Угорщині. В цьому році там відбувся 10-й ювілейний фестиваль, куди було запрошено, як і в попередні роки, з художньою самодіяльністю й наш центр культури. Гостями на цьому святі було багато колективів з Румунії, Австрії, Словенії... З гарною програмою виступили дитячий хор, танцювальний колектив і жіночий вокальний ансамбль.

Учасники художньої самодіяльності центру беруть участь в багатьох культурних заходах міста. Одним з яскравих таких заходів є проведення фестивалю національних культур «В родині єдиній». Окрім художньої самодіяльності мали змогу продемонструвати мистецтво кулінарії та народну творчість членів німецької громади.

Діяльність центру направлена на задоволення духовних потреб людей різних вікових категорій, компактно проживаючого німецькомовного населення. Тому в центрі проводяться як масові заходи, а це – фестивалі, свята, концерти, так і групові форми роботи – заняття гуртків. Значна частина інформаційних матеріалів розміщена на стендах, виставках.



Міська централізована бібліотечна система

Директор – Стадник Ольга Андріївна
вул. Духновича,1
т-н.: 2-10-30.
e-mail: lib@mk.uz.ua; www.muklib.mk.uz.ua)
  • Центральна міська бібліотека для дорослих ім. О. Духновича
  • Центральна дитяча бібліотека
  • Інтернет-центр
  • Бібліотека-філія №5 – Першотравнева наб. 3, тел. 4-41-78
  • Бібліотека-філія №7 бібліотека сімейного читання – вул. Росвигівська, 9 тел.: 5-95-42
  • Бібліотека-філія №9 - Першотравнева наб. 9а в приміщені ЗОШ №8.

Мукачівська міська бібліотека – одна з найстаріших в області – у 2009 році їй виповнилося 80. Для кількох поколінь мукачівців вона є центром інтелектуального спілкування, змістовного дозвілля, актуальної інформації, словом, місцем, де знаходить поживу розум і серце.

Варта уваги й історія створення книгозбірні.

Необхідність облаштування бібліотеки в Мукачеві була визнана чеським урядом ще в 1919 році. Але брак коштів відклав це питання на 10 років. В 1929 році уряд та мерія міста серйозно взялася за цю роботу. Бібліотечна рада, до якої входили найповажніші мужі міста, вивчала серед населення попит на літературу і турбувалася коштами, які необхідні були для цього. Спочатку вона керувала всією діяльністю бібліотеки. Йосип Хром’як, директор державної учительської гімназії, Ігнацій Дейч, директор єврейського кредитного товариства, Євген Кроо, директор лікарської каси робітників, Алдадар Р. – Вохзарі, редактор газети, опікувалися тим, щоб 26 листопада 1929 року читальня публічної бібліотеки Мукачева відкрила свої двері широкому загалу. Решту відділів абонементу – руський, чеський, мадярський і єврейський планувалося відкрити в міру їх облаштування. За два неповних місяців в читальню записалося 327 читачів. В своєму розпорядженні вона мала 90 газет та журналів: кожна значна партія Чехословацької республіки була представлена в читальні своїм виданням, а преса Підкарпатської Русі – повністю. Асигнування міста на бібліотеку – 85,337 чеських крон (вступні внески, продаж періодики і оплати за «бланки» – читацькі формуляри). Хочеться особливо підкреслити, що «устроители публичной библиотеки» дбали і про «приятное естетическое впечетление и удовлетворение требований, предъявляемых законом к читальному залу». Поставлена в залі, дякуючи щедрості міста, біла кахельна піч виділяла в холодні дні тепло, а світлом читальню забезпечували чотири електричні лампочки.

80 років – поважний людський вік. Цим рокам притаманні мудрість і житейський досвід. І звичайно, чимало пережитого. Чимало різних сторінок переглянуто і в історії нашої бібліотеки. З приходом радянської влади прийшло і варварське знищення книг, коли за «ворожу ідеологію» можна було потрапити і за грати.

Так бібліотека втратила твори В. Винниченка, Б. Грінченка, Ш. Алейхема (мовою оригіналу), твори закарпатських вчених і просвітителів, твори світової класики.

Комплектування літератури стало своєрідним і відображало радянську епоху і «найбільш читаючу епоху в світі». Щороку книги українською мовою надходило все менше й менше.

У 1958 році в бібліотеці утворено партійну і профспілкову організацію. Із 63-х тисячного книжкового фонду українською мовою 10 тисяч. Читачів, завдяки пересувкам у Паланку, Росвигові, Підгорянах стало майже 5 тисяч.

Відлига 60-х відкриває нові можливості для письменництва – у тому числі закарпатців. Заняття літоб’єднання «Полум’я» проходять у читальному залі бібліотеки. Серед учасників занять: В. Пагиря, Й. Жупан, Л. Дем’ян, Ю. Мейгеш, В. Ковач. Перша книга Василя Пагирі «Сім років» була представлена читачам в стінах бібліотеки. Частими гостями книгозбірні стають Ф. Кривін, В. Басараб, В. Вовчок, В. Поп, М. Томчаній, І. Чендей та інші письменники, які згодом стали окрасою красного письменництва нашого краю та України.

Щороку кількість читачів зростала, і наприкінці 60-х постало питання про реконструкцію бібліотеки. Будувала її все місто. В 1975 році ошатна будівля прикрасила центр міста. На першому поверсі розмістилася дитяча бібліотека, на другому – абонемент, на третьому – читальний зал для дорослих. З 1945 року зав. бібліотекою було призначено В. Ф. Гаврилова. Спеціальної освіти він не мав, однак 2 рази закінчив вищу партійну школу, був гарним організатором і очолював бібліотеку 13 років.

У 1977 році розпочалась централізація бібліотечної мережі – були утворені міські та районі централізовані бібліотечні системи (ЦБС). Отже міська бібліотека стала головною і для семи бібліотек, що розташовані в мікрорайоні міста.

Після виходу на пенсію В. Ф. Гаврилова директором бібліотеки була призначена М. К. Трухманова, яка згодом одна з перших бібліотечних працівників області отримала звання «Заслужений працівник культури». Кілька років посаду директора ЦБС обіймала Н. О. Клейменова, а з 1986 року міську ЦБС очолює Ольга Андріївна Стадник, яка була переведена на цю посаду з посади директора районної бібліотеки. Чуйна, творча людина, прекрасний керівник, яка повністю віддає свої зусилля на збереження бібліотечної справи у місті, в 2008 році нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

В роки перебудови бібліотека продовжувала працювати над виконанням своїх основних завдань: пропаганди книги, виховання підростаючого покоління та задоволення читацьких запитів.

Бібліотека завжди була в авангарді подій, які відбувалися в загальнодержавному та регіональному масштабах.

29 листопада 1989 року бібліотека вперше масштабно відзначає свій 60-річний ювілей, на якому були присутні делегації з усіх бібліотечних систем області та керівництво області і міста.

У зв’язку з фінансовою нестабільністю в державі бібліотека перша в області розпочинає надавати платні послуги населенню: платні об’єднання за інтересами «Макраме», «В’язання», гуртки по вивченню іноземних мов, книжкові аукціони, платне книго ношення, платні літературно-музичні вечори. Щороку бібліотека розширює перелік платних послуг. У 2008 році на рахунок бібліотеки за надані платні послуги поступило майже 80 тисяч гривень. В основному кошти спрямовувались на придбання нових книг та передплати періодики, але в поточному році бібліотека самостійно оплатила всі комунальні послуги. Книг за платні послуги було придбано на суму понад 9 тис. грн.

Невід’ємною частиною сьогодення бібліотеки є проведення раніше заборонених творчих акцій: Різдвяні зустрічі, конкурси колядок, «Книжковий Миколай», конкурс «Розкажу Миколаю, про що я читаю», Дні сім’ї, презентації та прем’єри нових книг, зустрічей з літературним бомондом, відзначення трагічних сторінок історії держави (Голодомору, політичних репресій та ін..). надзвичайно важливою сторінкою історії бібліотеки є її краєзнавча діяльність. Збір матеріалів і організація банку даних по сторінках історії краю, про письменників Закарпаття. Перша в області бібліотека відкрила міський інформаційний центр (МІЦ) «Влада інформує».

З приходом на посаду мера міста в 1998 році Балоги Віктора Івановича, бібліотека відчула значну фінансову та моральну підтримку – що тільки означала для нас доплата до зарплати з позабюджетних коштів міста – з 1998 по 2002 рр. – книги та комп’ютери в подарунок.

Несправедливо було б не відзначити увагу до проблем бібліотек і В. В. Петьовки – його подарунки в 10 тисяч гривень готівкою впродовж кількох років до Всеукраїнського дня бібліотек, поїздка на Львівський книжковий форум, фінансова підтримка і увага стосовно відкриття нового Інтернет-центру для інвалідів.

Ось тому і відкрита в бібліотеці золота «Книга друзів бібліотеки», де золотими літерами вписані імена людей, які внесли свій особистий вклад щодо матеріальної підтримки бібліотеки: В. І. Балога, В. В. Петьовка, В. В. Пагиря…

Визначною подією в історії не тільки бібліотеки, а й міста стало відкриття в 2003 році Інтернет-центру, за фінансової підтримки уряду США та сприяння Посольства США в Україні – особисто зав. відділом освіти, інформації та культури Валентини Пашкової.

Було б несправедливо не згадати ветеранів бібліотечної справи: Крейменову Ніну Олександрівну, Супенко Клавдію Іванівну, Крижанівську Євгенію Романівну, Попову Галину Іванівну, Постнову Галину Дмитрівну, Казибрід Віру Василівну, Слісаренко Ольгу Михайлівну, Дарниченко Наталію Костянтинівну, Мисла Емму Михайлівну, Шелякіну Юлію Григорівну.

Не один десяток років свої сили і здоров’я віддали бібліотеці нині покійні Полішніна Розалія Павлівна, Трухманова Марія Корніївна, Марченко Олена Іванівна, Нанаші Ганна Василівна, Вайданич Йолана Андріївна, Цуріна Галина Михайлівна.

Слід відмітити і теперішній колектив бібліотеки, який на високому рівні тримає сучасний імідж бібліотеки: Бурч М.В., Барлет Л.Д., Гліба Л.М., Пайдак М. В., Ледяєва Т. І., Дем’янчук Т. Г., Мікла М. А., Карпинець Н. В., Лещинець С. В., Дьордь О. В., Товтин А. М., Дюлай Є. М., Кушнір Н. П., Загорчак М. Д., Туряниця Т. М., Журавльова Т. А., Фаринич М.П., Павлусяк Н. Ф.

Роботу бібліотеки забезпечує технічний персонал: Борисова О. І., Басманова М. Є., Левченко О. Я., Богдан Л. Д., Голцапфел М. І., Дудченко М. Ю., Дюлай М.М., Шпеник Н. П.

З 1987 року бібліотеки щораз менше фінансуються державою. Постає питання про потрібність бібліотеки як інституції в не дуже здоровому державному організмі. Багато бібліотек скорочується. Однак в Мукачеві бібліотеки перші в області почали розшукувати і застосовувати нові форми роботи: ділові ігри, презентації, круглі столи, зустрічі з видатними людьми, які добре прижилися поруч із старими, традиційними формами роботи. Недофінансування галузі потребує якихось кроків до поліпшення ситуації. І Мукачівська міська ЦБС перша в області організовує платні клуби та гуртки.

У 1993 році, в рік ювілею О.Духновича, центральній міській бібліотеці присвоєно його ім’я.

2007 рік відзначився ще однією подією – відкриття сайту бібліотеки – www.muklib.mk.uz.ua.

На базі бібліотеки проводяться навчання директорів центральних, районних та міських ЦБС, за досвідом приїжджали директори бібліотек інших систем і відомств.

Відповідаючи на вимогу часу, наша книгозбірня намагається постійно впроваджувати інновації, поєднуючи їх з набутими традиціями, впроваджувати свою назву та розташування – в самому центрі міста, а також місію покладену на нас громадою Мукачева та ім’ям великого просвітителя нашого краю – Олександра Духновича.



Мукачівський історичний музей

Директор – Гаваші Дмитро Олегович
Замок «Паланок»
т-н.: 4-40-96.

Природну красу Срібної Землі вдало доповнюють багаточисельні пам’ятки історії та архітектури. Поміж них чільне місце займає Мукачівський замок «Паланок» - древній велетень, що височить на кам'яній горі в південно-західній частині міста. Впродовж століть він був надійним захистом мешканців міста. Саме тут, у передгір'ї Карпат, перетинались торгові та військові стратегічні шляхи, що йшли із Заходу на Схід, з Півдня на Північ. Для охорони цих шляхів та захисту населення від різних завойовників й було закладено замок, який за час свого існування не один раз перебудовувався та вдосконалювався.

Споруда замку вражає як своєю монументальністю, так і витонченою архітектурою. Його справедливо відносять до числа найбільш оригінальних середньовічних архітектурно-військових пам'яток Центральної Європи. Розташований замок на горі вулканічного походження, хоч існує легенда, що цю гору насипали підневільні люди у страшних муках. Від чого й пішла назва міста Мукачево.

Висота гори 188 м над рівнем моря або 68 м вище над долиною, в якій розташувалось місто. Замок займає площу 13930 кв.м. Забудова замкової гори розпочалася з її верху, де стояв замок у 14-15 століттях.

Поступово, починаючи з 16 століття, замок розширювався, забудовувались нижчі тераси гори, розбудова замку велася враховуючи потреби власників та фортифікаційні вимоги. З'являються споруди у 1569, 1591 роках, зовнішні укріплення під замковою горою. Згідно інвентаря 1603 року запроваджується Верхній, Середній, Нижній замки.

На початку 18 століття на четвертій терасі, ще на 10 метрів нижче, була збудована вежа для охорони воріт, а також дорога до замку по західному схилу гори. Ця дорога збереглася до наших днів, а вежа була зруйнована ще на початку 20 століття. На сьогоднішній день залишився тільки її фундамент. Весь замок і кожна його частина оточені кам'яними кріпосними стінами 3 - 3,5 м завтовшки, сухими ровами глибиною 10 -12 м, через які були перекинуті дерев'яні, колись підйомні мости. Охороняють замок 8 могутніх бастіонів, прибудованих у 18 столітті по кутках всіх трьох частин замку, на яких в давнину була розміщена артилерія.

Ворота в Нижній замок, де знаходилася сторожа, охороняють два могутні бастіони. Середній замок має чотири бастіони, великий двір, оточений дво-триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарми для гарнізону, арсенал, лицарський зал, кухні, комори. З північного боку двору колись стояв будинок коменданта, який був розібраний у другій половині 20 століття. Від нього залишився тільки фундамент. За ним височать кам'яні стіни 14 століття Верхнього замку, в який можна піднятися сходами зліва і справа. Зліва це сходи квадратної вежі кінця 18 століття, справа – це так званий «хід пастка», вирубаний під південно-східною вежею в кінці 17 століття.

Верхній замок колишня резиденція його володарів, має закритий з усіх сторін двір, дво-триповерхові будівлі колишні розкішні князівські палати 16-17 століття, три круглі вежі 14 століття, добудовані у 17 столітті, замкову каплицю 17 століття. З північної сторони Верхній замок захищають два бастіони. У південній частині двору знаходиться колодязь глибиною 85 метрів, воду з якого використовували до кінця 19 століття. За австрійськими джерелами 19 століття на глибині 71 м у колодязі вирубано кам'яні спіральні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 м від дна нішами, одна у південному напрямку, друга – у північному. За легендою, з дна колодязя вів таємний підземний хід до берега Латориці.

Навколо замкової гори ще в 16 столітті був викопаний рів, який наповнювався водою із ріки Латориці. Пізніше, у 16 столітті, рів був укріплений дубовим частоколом паланком. Назва «Паланок» збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно зруйновані.

Точної дати заснування нашого замку немає, але перші письмові згадки про нього датуються 11 століттям. Спочатку була побудована одна квадратна кам’яна вежа донжон на вершині крутої скелі. Вона не збереглася до наших днів. Належав замок спочатку угорським королям династії Арпадовичів, а з початку 14 століття династії Анжу: королям Карлу Роберту, Людовику Великому, Єлизаветі Анжуйській. Замок служив для охорони торгових і воєнно-стратегічних шляхів. В ньому знаходився постійний добре озброєний гарнізон на чолі з капітаном.

З 1396 по 1414 рік Мукачівським замком і домінією володів подільський князь Федір Корятович з роду литовських князів Гелимінасів. Він отримав їх у подарунок від угорського короля Жигмонда, якому був родичем, уступивши йому свої права на Поділля. Федір Корятович значно укріпив замок і перетворив його у свою резиденцію.

Протягом 15-16 столітть Мукачівський замок належав багатьом володарям, які його розбудовували. З 1629 по 1711 роки Мукачівським замком володіли сім'ї трансільванських князів династії Ракоці. Дердь І Ракоці перетворив замок у столицю свого князівства.

Після його смерті в 1648 році його вдова Жужанна Лорантфі продовжила реконструкцію замку. Вона споруджує Середній і Нижній замки, а також зовнішнє обороне кільце з водяним ровом і паланком. Про старання княгині нагадує кам'яна дошка, прикріплена до північної стіни Середнього замку. На ній напис: «Найсвітліша і високопоставлена княжна Трансільванії панна Жужанна Лорантфі цю будівлю клопоталася побудувати літа 1657». Перебудований у стилі французького воєнного інженера Вобана, замок набув вигляд типового середньовічного замку з високими вежами (колись їх було 14), і могутніми бастіонами. У 1624 році в Середньому замку над арсеналом був добудований другий поверх, який зв'язував західне крило замку з іншими будовами. На стіні коридору по сьогоднішній день зберігся напис на латині «ANNO DOMINI 1624» «Літа божого 1624».

У 1649 році в Мукачівському замку побували посланці гетьмана України Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дьєрдем ІІ Ракоці про спільні воєнні дії проти Польщі.

Весною 1856 року посольство Богдана Хмельницького, очолюване Іваном Брюховецьким, підписало в Мукачівському замку з князем Дьєрдем ІІ Ракоці договір про спільні дії, який втілити в життя не дозволяли обставини, що склались на той час.

1658 року Дьєрдь ІІ Ракоці стає господарем Мукачівської Домінії і замку, отримавши їх у спадок від своєї матері Жужани Лорантфі. Та влітку 1660 року помирає від ран, які дістав у черговій битві з турками. Після смерті Дьєрдя ІІ Ракоці замком володіє його дружина Софія Баторі. Син Софії Баторі Ференц І Ракоці був одружений на Ілоні Зріні – дочці хорватського правителя. 1676 року Ференц І Ракоці помер на 31 році життя, залишивши на дружину п’ятирічного сина Ференца та чотирирічну дочку Іолану. Після смерті Софії Баторі у 1680 році замок успадкували діти Ференца І Ракоці. Але до їх повноліття господаркою замку була Ілона Зріні. На долю княгині випали важкі випробування.

З 1685 по 1688 р.р. вона мужньо обороняла замок під час найтривалішої з його облог (майже три роки), яку здійснили австрійські імператорські війська. Вся Європа слідкувала за подіями в Мукачеві. На стіні будови Верхнього замку у 1993 році був встановлений барельєф із зображенням княгині Ілони Зріні, а 2006 року на центральному бастіоні Верхнього замку встановлено пам'ятник цій мужній жінці.

Після капітуляції замку імператор Леопольд І наказав відбудувати його у відповідності з вимогами фортифікації того часу. Були знесені високі вежі і старий донжон. Замок набув вигляду низької фортеці з виступаючими бастіонами і кількома лініями польових укріплень під горою. Після цієї перебудови Мукачівський замок став найміцнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

З 1703 по 1711 р. Мукачівський замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом трансільванського князя Ференца ІІ Ракоці, сина Ілони Зріні. Найактивнішу участь у цій війні взяли русини-українці.

Біля підніжжя замку Ференц ІІ Ракоці в 1705 році заснував великий монетний двір. На овальних монетах, які тут чеканили розміром 3 – 3,5 см, був лозунг повстанців «Про лібертате» - «За свободу». У 1710 році тут вже чеканили золоті, срібні монети і медалі. Замковий монетний двір існував до 1713 року. Подальша його доля невідома.

Після поразки війни «куруців» Мукачівський замок знову переходить в руки Габсбургів. Поступово він втрачає своє військове значення і в 1782 році указом імператора Йосипа ІІ тут відкривають державну політичну тюрму, в якій протягом більше як 100 років перебувало 20 тисяч в'язнів.

Тут, зокрема, відбували ув'язнення грецький борець національно-визвольного руху Олександр Іпсіланті, угорський мовознавець Ференц Казінці і його 42 соратники – учасники якобінської змови 1794 року. У замковій тюрмі до кінця своїх днів знаходився гвардійський капітан Ференц Рейдель за замах у 1832 році на цісаря Фердінанда V, відомий чеський композитор Іржі Ружічка, французький дипломат Каміл Турно, австрійський історик Йосип Гармаїр, російський анархіст Михайло Бакунін та багато інших відомих людей.

В 1896 році в’язниця в замку була ліквідована. Замок поступово приходить в занепад і руйнується. В період Чехословацької республіки в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни, уже в складі Угорщини, замок займали угорські військові частини. Після визволення Закарпаття в жовтня 1944 р. і возз'єднання з Радянською Україною в замку спочатку знаходилися військові частини Радянської армії, а потім було відкрито профтехучилище, яке діяло до середини 70-х років минулого століття. Майже 20 років замок зазнавав варварського руйнування.

Музейну справу на Закарпатті започаткував Теодор Легоцький, відомий історик, етнограф, археолог. Подорожуючи по Закарпатській області, зібрав багатий історичний, археологічний та етнографічний матеріал. В Мукачеві, в будинку, де жив Т.Легоцький в 1913 році було відкрито перший на Закарпатті музей. В 1950 році всі експонати музею Т.Легоцького було передано обласному краєзнавчому музею в Ужгороді.

В 60-их роках ХХ ст. в Мукачівському замку було відкрито відділ обласного краєзнавчого музею, йому було передано деякі експонати з колишнього музею Т.Легоцького, але переважна їх частина залишилася в Ужгороді.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1989 року № 165 було створено самостійний Мукачівський історичний музей. Так, на початку 90-х років господарем замку стає місто, а директором – заслужений працівник культури України Василь Станіславович Цигак, який з активним бажанням, невтомною енергією та великим почуттям любові до рідного міста береться за велику копітку роботу. Так почалося відродження та реставраційні роботи замку, щоб пристосувати його під музейно-туристичний комплекс.

Сьогодні Мукачівський замок «Паланок» це відреставрована середньовічна фортифікаційна архітектура, старовинні двори та галереї. Експозиції історичного музею знаходяться в залах Верхнього двору, де стіни дихають історією. Тут представлені експонати історії Мукачева та району від кам’яного віку, періоду середньовіччя до сьогоднішнього дня.

У музеї розгорнуто експозиції історії, етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі дві картинні галереї де широко представлені роботи Закарпатських майстрів Ф. Манайла, А.Кашшая, Ю. Герца, А.Коцки, В. Микити, І Бровдія, З. Мички та багатьох інших. Поруч із картинами видатних закарпатських художників розгорнута виставка сучасного живопису українських, угорських та польських майстрів пензля.

«Дерев’яні церкви Закарпаття” – саме таку назву носить виставка понад 50 картин, на яких зображені унікальні храми краю. Також є експозиція старовинні ікони. До уваги відвідувачів кілька меморіальних кімнат, колекція писанок Закарпаття. Тут часто відбуваються різні мистецькі симпозіуми та фестивалі.

Вже п’ятий рік поспіль директором історичного музею є молодий, енергійний Дмитро Олегович Гаваші, який перейняв від свого попередника досвіду та невтомного бажання розширювати історію рідного міста.

Експозиції музею постійно поповнюються новими експонатами, виставки змінюються тематично, в картинній галереї проходять персональні виставки митців не тільки краю, але й України. Гордістю міста було відкриття в 2008 році виставки робіт видатного художника, уродженця міста Мукачева – Міхаї Мункачі.

Щорічно музей відвідує майже 100 тис. туристів з різних куточків України, Європи, Америки. Двері музею гостинно відкриті для всіх бажаючих познайомитись з історією та культурою нашого краю.



Дитяча школа мистецтв №2

Директор – Кешеля Маріанна Василівна
вул. Грушевського, 10
т-н.: 2-13-59

Затишний будиночок по вулиці Грушевського – одній із центральних вулиць міста. Проходячи повз цей будинок, в якому компактно розташована дитяча школа мистецтв №2 завжди звучить музика, яку виконують ще зовсім юні музиканти, яка ніби підказує зупинись, послухай… І буденність розчиняється в чарівних звуках музики. А школа ця починала свій досить суворий, важкий шлях.

В далекому 1963 році на мистецькій палітрі Мукачева був створений новий навчальний заклад – вечірня музична школа робітничої молоді. Потяг до вічного мистецтва не мав вікових перепон. Всі бажаючі навчатися музичному мистецтву мали змогу задовільнити своє бажання в цій новій школі. Очолив її прекрасний музикант, справжній віртуоз своєї справи – Рудольф Погарецький.

Протягом десяти років школа набирала обертів. А вже в 1988 році вечірня музична школа була реорганізована в дитячу музичну школу №2. А її директором став молодий, енергійний, відмінний організатор, талановитий педагог Олександр Шімон. Статус школа отримала, але свого приміщення не було. Але, не дивлячись на все перешкоди, навчальний процес тривав. У школі створювались творчі колективи, які брали участь в культурно-мистецькому житті нашого міста. І тільки в 1993 році школа отримала своє приміщення. А в 1996 році дитяча музична школа отримала статус дитячої школи мистецтв №2.

Приємно відзначити, що не зважаючи на всі перепетії та труднощі існування школи, все ж таки вона подарувала свої врожаї. Це талановиті музиканти, які обрали своїм майбутнім – музику.

В 2004 році естафету керівництва школою перейняла молода, енергійна, перспективна, викладач школи, яка 15 років очолювала шкільну профспілкову організацію – Маріанна Василівна Кешеля. Завдячуючи їй та колективу вчителів школи, де панує взаєморозуміння, повага та велике бажання навчати учнів доброму, вічному, школа набула великого авторитету не тільки в місті, але й області.

Зараз у школі навчається 225 учнів та працюють такі відділи: фортепіанний, народно-оркестровий, теоретичний, відділ музичного театру, вокальний, хореографічний.

Учнівські та викладацькі колективи школи є постійними учасниками всіх мистецьких заходів у місті, систематично беруть участь та займають призові місця на обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах.

У школі працюють такі учнівські виконавські колективи:

  • зразковий хор учнів молодших класів /керівник - Кешеля М.В./. У 2006 році йому присвоєно звання «зразковий дитячий хоровий колектив»;
  • хор учнів старших класів /керівник - Гуті В.І./;
  • вокальний ансамбль учнів молодших класів /керівник - Скубенич Г.І./;
  • вокальний ансамбль учнів старших класів /керівник - Гуті В.І./;
  • ансамбль учнів народної музики /керівник - Кувшинова О.О./;
  • хореографічний колектив учнів старших класів /керівник – Сусол О.Р./;
  • хореографічний колектив учнів молодших класів /керівник- Дика А.А./;
  • зразковий дитячий театр «Росинка» /керівник - Тищук В.В./. У 2002 році присвоєно звання «зразковий дитячий колектив». В 2007 році Міністерство культури і туризму України управління культури Закарпатської облдержадміністрації підтвердив колективу звання «зразковий самодіяльний колектив».
  • ансамбль скрипалів /керівник - Макух Х.Ю./;
  • колядницький гурт /керівник - Тищук В.В./.

У школі працюють ансамблі малих форм:

  • секстет гітаристів /керівник – Коворданій Р.Й./;
  • тріо гітаристів /керівник – Васильченко/;
  • фортепіанний дует учнів класу викладача Козуб М.М./;
  • фортепіанний дует учнів старших класів викладача Райко/;
  • фортепіанний дует учнів молодших класів викладача Галада Є.М./.

У школі працює дитяча філармонія, учасники якої готують різноманітні, благодійні концерти для учнів загальноосвітніх шкіл.

Успішно і творчо працюють викладацькі виконавські колективи:

  • Квартет гітаристів /керівник Р.Й. Коворданій/;
  • Інструментальний ансамбль /керівник О.О. Кувшинова/;
  • Фольклорний ансамбль /керівник Н.А. Мальчицький/;
  • Дует у складі викладачів школи В.В. Плоскіната Голомб Л.І. /гітара/ /флейта/.
  • Під керівництвом директора школи Кешелі М.В. у 2006 році було створено жіночий камерний хор викладачів.

Стрімко розвивається клас вокалу, про що свідчить плідна робота викладачів Ковач Л.Я. та Скубенич Т.І.

Всі викладацькі колективи, солісти та ансамблі малих форм беруть участь у звітніх концертах школи, творчому звіті міста. З великим успіхом проходять концерти до Міжнародного Дня музики, тематичні вечори – концерти присвячених видатним композиторам.

Високопрофесійну роботу викладачі та учні школи показали на урочистому концерті з нагоди 45-ти річного ювілею школи, що проходив в березні 2008 року.

Впродовж всього періоду тут здобуло мистецьку освіту чимало дітей, частина яких стали студентами вищих музичних вузів і для яких музика стала професією.



Хорова школа хлопчиків та юнаків


Вже протягом багатьох століть хорове мистецтво має вагоме значення в музиці. Знаємо, що хори є різного складу: жіночий, чоловічий, мішаний, дитячий. Дитячий спів – чистий, природний, світлий, завжди порівнювався із співом янголів.

Місто Мукачево знають не тільки як європейське місто, але і як місто, в якому живуть творчі люди, прекрасні музиканти. Так вже більше чверть століття славить наше місто не тільки в Україні, але й далеко за її межами своєрідний, унікальний хор хлопчиків та юнаків.

Велике бажання, творчість, ентузіазм і любов до музики надихнули до створення хору хлопчиків і юнаків в 1983 році музиканта, диригента, композитора Володимира Волонтира - заслуженого діяча мистецтв України /1999 р./, лауреата премії ім. Д.Задора /1998, 2006/ члена Національної спілки композиторів України, випускника Національної музичної Академії /м. Київ/. Так був заснований хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи. А вже в 1985 році Постановою колегії Міністерства культури України хору присвоєно почесне звання „зразковий”. В 1989 р. на базі хору створена хорова школа хлопчиків та юнаків – одна з перших в Україні. Незмінним директором школи і керівником хору і є В.Волонтир. Хормейстер хору з часу його заснування – Оксана Волонтир, вірна супутниця як в сімейному так і в творчому житті.

Так в місті Мукачеві був створений ще один заклад мистецтва. Майже у всіх концертних програмах, які проходять в місті хор бере участь.

Хор є лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів таких як:

  • Міжнародний фестиваль духовної музики (Кошіце, Словакія, 1991, 1992, 1996, 2000, 2004 рр.);
  • Фестиваль духовної музики “Gaude Mater ” (Ченстохова, Польща, 1992 р.);
  • Міжнародний фестиваль хорів хлопчиків (Солнок, Угорщина, 1995 р.);
  • Міжнародний хоровий фестиваль “Pueri Cantores” (Зальцбург, Австрія, 1996 р.);
  • 44 і 46 Європейський молодіжний дитячий хоровий фестиваль (Нірпельт, Бельгія, 1996, 1998 рр.);
  • Міжнародний музичний фестиваль маловідомої музики (Тарнов, Польща, 1997 р.);
  • Міжнародний молодіжний хоровий фестиваль (Целіє, Словенія, 1997 р.);
  • Міжнародний фестиваль дитячої та юнацької хорової творчості (Київ, 1997, 2005 рр.);
  • Міжнародний музичний фестиваль (Кантонігрос, Іспанія, 1998 р.);
  • Міжнародний музичний фестиваль „Гайя-2000” (Португалія, 2000 р.);
  • Молодіжний хоровий фестиваль (Турчанське Тепліце, Словакія, 2002, 2004 рр.);
  • Фестиваль духовної музики “ Cantate Deo ” (Жешув, Польща, 2002 р.);
  • “ Musiksommer Obermain ” (Ліхтенфельс, Німеччина, 2003 р.);
  • Міжнародний фестиваль духовної музики (Вранов над Топльов, Словаччина, 2005 р.);
  • Європейський фестиваль мистецьких шкіл (Спішска Нова Вес, Попрад, Словаччина, 2006 р.);
  • Хорові зустрічі “ Pueri Cantores ” (Бельгія, Голландія, 2006 р.);
  • І Міжнародний музичний молодіжний фестиваль "Summa Cum Laude" (Відень, Австрія, 2007р.) та інші.

Колектив репрезентував хорове мистецтво України в 19 країнах Європи: Литві, Латвії, Естонії, Росії, Словенії, Словаччині, Чехії, Югославії, Польщі, Угорщині, Німеччині, Австрії, Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії, Голландії, Румунії.

З успіхом пройшли філармонічні концерти хору в містах України: Києві, Львові, Тернополі, Полтаві, Хмельницьку, Івано-Франківську, Чернівцях, Коломиї, Ужгороді.

В репертуарі колективу - українська хорова класика (Д.Бортнянський, А.Ведель, М.Лисенко, М.Леонтович, К.Стеценко), західноєвропейська класика (Й.Бах, В.Моцарт, Дж. Перголезі, Д. Палестрина, Ф.Шуберт, Й.Брамс, А. Брукнер), твори сучасних українських та зарубіжних композиторів, українські народні пісні та колядки.

Приємно відзначити, що для багатьох учнів - випускників школи хорове мистецтво стало професією.

Користувальницький пошук

Zeblaze| XT175| xiaomi m365| xiaomi Roborock S50| Roborock S50| Wltoys| VISUO XS812| Viltrox EF-M2| Vernee T3 Pro| Ulefone Power 5| Tronxy X5S| SONOFF| SJCAM SJ8 PRO| Rowin WS-20| MXQ PRO| MJX Bugs 5W| lixada| LEMFO LEM8| lemfo lem4 pro| LEMFO| koogeek| kkmoon| JJPRO X5| hubsan h501s x4| hubsan h501s| Hubsan| hohem isteady pro| goolrc| Feiyu| Feiyu Tech G6| Ender 3| Creality Ender 3| Bugs 5W| anet a8 3d printer review| Anet| Anet A4| Anet A6| Anet A8| andoer| ammoon| amazfit bip|

雪茄网购| 雪茄| 哈瓦那雪茄| 雪茄价格| 雪茄烟网购| 雪茄专卖店| 雪茄怎么抽| 雪茄烟| 雪茄吧| 陈年雪茄| 大卫杜夫雪茄| 保利华雪茄| 古巴雪茄品牌| 古巴雪茄| 古巴雪茄多少钱一只| 古巴雪茄专卖网| 烟斗烟丝| 小雪茄| 金特罗雪茄| 帕特加斯d4 | 蒙特雪茄| 罗密欧朱丽叶雪茄| 网上哪里可以买雪茄| 限量版雪茄| 雪茄专卖| 雪茄专卖网| 雪茄哪里买| 买雪茄去哪个网站| 推荐一个卖雪茄的网站| 雪茄烟| 古巴雪茄价格| 雪茄海淘| 雪茄网| 帕拉森雪茄|

上車盤| 搵樓| 豪宅| 校網| 居屋| 貝沙灣| 美孚新邨| 嘉湖山莊| 太古城| 日出康城| 九龍站 | 沙田第一城| 樓市走勢| 青衣| 西半山| 西貢| 荃灣|

electric bike| best electric bike| electric bikes for adults| e bike| pedal assist bike| electric bikes for sale| electric bike shop| electric tricycle| folding electric bike| mid drive electric bike| electric trike| electric mountain bike| electric bicycle| electric bike review| electric fat bike| fat tire electric bike| women's electric bike |

school| international school of hong kong| international school| school in Hong Kong| primary school| elementary school| private school| UK school| british school| extracurricular activity| Hong Kong education| primary education| top schools in Hong Kong| Preparatory| best international schools hong kong| best primary schools in hong kong| primary school hong kong| private school hong kong| british international school| extra-curricular| school calendars| boarding school| school day| Bursary| British international school Hong Kong| British school Hong Kong| English primary school Hong Kong| English school Hong Kong| International school Hong Kong| School Hong Kong| boarding school Hong Kong| best school in Hong Kong| School fees|